ІНФОРМАЦІЯ

моніторингу стану та перспективи розвитку АПВ Сумської області

з 08.01.2015 по 15.01.2015 року

Метеорологія

На кінець першої декади січня місяця спостерігався перемінний температурний режим. Середньодобова температура повітря склала мінус 11  ^оС, при багаторічному показнику мінус 5,9 ^оС. Опадів за цей час випало 3,7 мм. Максимальна температура повітря в денні години піднімалась до 2,0  ^оС (10.01), а на поверхні ґрунту до 1,0 ^оС  (10.01). Мінімальна відповідно знижувалась  до мінус 21,0 ^оС  (08.01). Відносна вологість повітря знижувалась до 52%. Вітер переважав західний 5-8 м/с. Середня температура ґрунту на 5 і 40 см становила мінус 5,2 ^оС  та мінус 0,2  ^оС. Друга декада січня почалася з підвищення температурного режиму. Середньодобова температура повітря склала +1,5 ^оС. Максимальна температура вдень піднімалась до 5 ^оС  (14.01.). Мінімальна знижувалась в повітрі до мінус 2,5 ^оС,(13.01.),а на поверхні ґрунту до мінус 5 ^оС (13.01.). Опадів випало 2,0мм. Вітер переважав південно-західний 6-7м/с. Вологість повітря знижувалась до 57%. Середня температура ґрунту на 5 та 40см становила мінус 1,1 ^оС і 0,1 ^оС . До кінця декади спостерігатиметься хмарність, перемінний температурний режим.

Землеробство

Станом на 12.01.15 глибина промерзання ґрунту складала в межах 20 – 30 см. Висота снігового покриву неоднорідна від 1 до 7см. Протягом останнього тижня спостерігалась нестійка погода із значними коливаннями температури повітря з відлигою, що зумовило танення снігу. Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту дещо підвищилися в порівнянні з минулими спостереженнями (таблиця 1).

Таблиця 1

Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, мм

Рослинництво

Озимі зернові колосові. Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.

За даними Інституту сільського господарства Північного Сходу фізіологічний стан рослин озимої пшениці добрий та задовільний. Фази розвитку рослин при цьому – кущення та початок кущення, а зі слабким станом посівів – фаза два листки та «шильця». Подальший стан посівів, особливо слабких та зріджених, у вирішальній мірі буде залежати від погодних умов, у першу чергу від кількості опадів та температурного режиму.

Запаси  водорозчинних цукрів в вузлах кущіння рослин озимої пшениці за  ранніх та оптимальних строків сівби складає в середньому 24,2 – 25,7 %. Більш високою морозо та зимостійкістю відзначаються сорти Подолянка та Ювіляр Миронівський, в вузлах кущіння яких сформувалось 30 % цукрів.

У рослин озимого ячменю сорту Тутанхамон запас цукрів у вузлі кущення ще менший – при строках сівби 20.09 максимальна кількість – 18,87%, а мінімальна при строках сівби 1.10 і становить 17,38%. Запаси цукрів у рослин озимої пшениці та озимого ячменю є недостатніми і менші за біологічну норму.

Вдала перезимівля для них можлива тільки за умов не суворої зими зі стабільним сніговим покривом, без різких коливань температури. Тому у зимовий та ранньовесняний періоди необхідно вести моніторинг стану цих посівів, щоб своєчасно визначити їх життєздатність.

Системне спостереження за станом посівів озимих культур дозволяє вчасно скоригувати заходи догляду за рослинами у майбутньому. Своєчасність прийняття рішення щодо підсіву чи пересіву постраждалих полів є важливим і матиме вирішальне значення для ефективного використання посівних площ.

Овочівництво

Друга половина січня – період підготовки до  масового висіву в посівні ящики, горщечки чи в ґрунт теплиць та парників насіння ранньої і цвітної капусти ранніх томатів та селери для отримання якісної розсади і наступного вирощування дійсно ранньої продукції цих рослин.

Кращими сортами ранньої капусти для умов  Лісостепу України є Димерська 7, Іюнська 3200, Дитмаршер фрюер, Мушкетер F₁,  Розістер F₁, Дитмарська найраніша; цвітної – Мовір 74, Гарантія, Фрюента, Рапід, Робер, Сніжна куля; селери – Яблучна, Іванко, Апія, Магдебургська ринкова, Голь.

Для отримання якісної розсади чи не найважливішим є належна підготовка грунтосуміші, яка в своєму складі повинна мати перегній, дернову землю, торф, при потребі пісок чи інші розрихлювачі.

Землю для грунтосуміші не слід брати з ділянок, де росте хвощ польовий, осока – що свідчить про підвищену кислотність такого ґрунту, а також свиріпа, грицики польові, які уражуються килою (що може призвести до зараження розсади). Торф для виготовлення грунтосуміші використовують як низинний (який містить більше азоту та кальцію і має слабо кислу реакцію) так і верховий. Заготовляють торф заздалегідь, витримуючи в невеликих буртах з доступом повітря.

В якості розрихлювачів грунтосуміші використовують тирсу (крім дубової і горіхової) та пісок. Тирсу попередньо ошпарюють і змочують розчином мінеральних добрив: на 3 літра води по 60 г аміачної селітри і суперфосфату та 15-20 г сірчанокислого калію (розчин використовують на 1 відро тирси). Пісок використовують промитий річковий крупнозернистий (білий), співвідношення складових грунтосуміші залежить від її призначення (для сіянців чи розсади), а також від вирощуваної культури.

Для вирощування розсади універсальною є грунтосуміш в якій порівну торфу, перегною і дернової землі. Коли дернова земля суглиниста, то часто використовують суміш, де на 3 частини торфу беруть 2 частини перегною і 1 частину дернової землі (3:2:1). Сіянці зазвичай вирощують з використанням двох частин перегною, однієї частини дернової землі і однієї піску.

Для забезпечення грунтосуміші поживними речовинами до неї додають мінеральні добрива, коров’як, попіл, мікроелементи, а за підвищеної кислотності – вапно-пушонку чи крейду. На 1 відро грунтосуміші додають 6 – 10 г аміачної селітри, 50 – 70 г суперфосфату та 10 – 15 г сірчанокислого калію.

  Заступник директора з наукової роботи

  ІСГ Північного Сходу НААН                                                  М. Г. Собко