Минулий тиждень (11.03-18.03) характеризувався коливанням середньодобових температур від -110С до 00С. Температура грунту на рівні залягання вузла кущення -1,7-00С; на глибині 40см складала +0,20С. Сніговий покрив на більшості території області зійшов з полів і значна частина посівів вже підживлена по мерзлоталому грунту. Посіви озимих культур знаходяться в задовільному та доброму стані.
На разі рекомендовано проводити підживлення посівів по мерзлоталому грунту особливо слабких, зріджених, нерозкущених. Адже, рослини які не сформували вузла кущення не мають запасу цукрів. У таких рослин не було першої фази загартування (накопичення вуглеводів). Отже, рослина використовує запаси білка з ендосперму насінини. Такі рослини дуже виснажені. Рослини у фазі 2-3 листки в першу чергу потрібно підживити нітратною формою азоту. Дану форму азоту має селітра. Адже, нітратний азот легко розчиняється в воді і він одразу стає доступний рослині, вбираючись кореневими волосками. При наявності кореневих гнилей також доцільніше вносити дану форму азоту, оскільки сисна сила кореня рослин уражених кореневою гниллю досить ослаблена.
Якщо стан грунту не дозволяє провести ранньовесняне підживлення через повне відтавання грунту та відсутність морозу, який би дозволив руху агрегатів по полю без травмування рослин, доцільніше перенести дане підживлення і провести його при настанні фізичної стиглості грунту.
Масові підживлення проводять значно пізніше, після підсихання поверхні грунту. При цьому відпадають ризики втрати ефективності підживлень через вимивання добрив та зниження морозостійкості рослин, але все ж таки є небезпека, що при наступній посушливій погоді добрива залишаться на поверхні і не потраплять у зону кореневих систем. Однак, у більшості випадків є непоганий вихід – прикореневе внесення добрив дисковими сівалками. Цей метод можна вважати найкращим, але його треба застосовувати тільки на посівах з добре розвинутими та розкущеними рослинами, які суттєво не страждають від часткового травмування. По вегетації бажано встигнути внести добрива до фази початку виходу у трубку (ВВСН 29), диференціація зародкового колосу.
За класичною схемою азотне підживлення озимої пшениці проводять двічі: перше – ранньовесняне, після виходу посівів із зимового спокою, і друге – на початку виходу рослин у трубку. Згідно з багаторічними даними, така схема азотного живлення за умов середнього та пізнього відновлення вегетації є виправданою.
За відсутності основного удобрення або внесенні його у невеликій кількості (до 30-40 кг/га д.р.), загальноприйнятими вважаються норми ранньовесняного азотного підживлення 20-40 кг/га д.р. При сумі опадів більше 200 мм за час від припинення вегетації до її поновлення норму азотних добрив рекомендується підвищити на 30 кг/га д.р. У першу чергу необхідно підживити зріджені та недостатньо розвинуті посіви.
З метою одержання високої врожайності і якості зерна потрібно вносити сірку. Кількість сірки можна розрахувати по співвідношенню 1/8 до загального виносу азоту, тобто якщо загальна потреба 210 кг азоту/га то сірки потрібно 210/8=26 кг/га. Сірку можна внести у вигляді сульфату магнію гранульованого або кристалічного (30% сірки) = 90кг/га або сульфату амонію (21% азоту и 24% серки)= 26/0,24=110кг/га. Азот, фосфор, калій, сірка, магній, кальцій — 6 основних елементів для озимих.
Прояв дефіциту сірки схожий до нестачі азоту, оскільки ці елементи входять до складу білків. Проте за дефіциту азоту першими починають відмирати старі листки (реутилізація в молоді органи), а за нестачі сірки — молоді листки, оскільки зі старих органів цей елемент не реутилізується.
З урахуванням методологічних підходів використання підживлення, як одного з основних агротехнічних прийомів весняного догляду за посівами озимої пшениці, вибудовується наступна система застосування азотних добрив.
При ранньому відновленні вегетації зріджені, слабко та середньо розвинуті посіви необхідно підживити якомога раніше по мерзлоталому ґрунту дозою азоту 20-30 кг діючої речовини на 1 га, що буде стимулювати додаткове весняне кущіння та підвищення загальної щільності стеблостою. Розвинуті та перерослі посіви підживити N35-45 прикореневим способом (сівалками) наприкінці фази весняного кущіння.
Далі за сприятливих умов вологозабезпечення ефективне додаткове прикореневе підживлення посівів. Норма внесення азоту залежить від щільності стеблостою та потенційних можливостей посівів.
За умови відновлення вегетації за середньо-багаторічними показниками стратегія підживлення посівів така: нерозкущені посіви озимої пшениці зі щільністю стеблостою 350-450 шт./м2 необхідно підживлювати по мерзлоталому ґрунту використовуючи норму внесення добрив, яка диференційована залежно від запрограмованого рівня врожаю; добре розвинуті посіви, у яких сформовано 1200-1500 стебел на 1 м2, необхідно підживити у кінці фази кущіння – на початку трубкування; загущені посіви зі щільністю понад 2000 стебел на 1 м2, доцільно підживити на початку фази трубкування прикореневим способом.
За пізнього відновлення вегетації, яке викликане подовженням тривалості зимового періоду і є найбільш небезпечним, а тому діагностика стану посівів набуває першочергового значення. Питання підживлення за цих умов досить складне і з фізіологічної точки зору небезпека полягає в надмірному ослаблені рослин тривалим зимовим періодом, та низьким вмістом вуглеводів. Тобто якщо до підживлення посіви були зеленими, то через 7-10 діб вони втрачають інтенсивність росту, жовтіють, а у деяких випадках навіть гинуть. Цей процес особливо посилюється за умов посухи.
Підживлення надто ослаблених внаслідок тривалого зимового періоду посівів можна проводити лише тоді, коли вони утворять нові весняні вторинні корені. Це єдине свідчення того, що рослини регенерували всі пошкодження і відновили свої фізіологічні процеси та здатні повноцінно засвоювати елементи живлення.
У тих випадках, коли рослин озимої пшениці мають високу життєздатність, за пізнього відновлення вегетації необхідно: слаборозвинуті посіви підживити якомога раніше. Чим пізніше буде проводитися підживлення таких посівів, тим менша його ефективність; добре розвинені посіви, з вищезазначеними для даної групи показниками щільності, необхідно підживити по мерзлоталому ґрунту або ж прикореневим способом відразу після появи такої можливості; надмірно розкущені посіви за пізнього відновлення вегетації потрібно підживити наприкінці фази кущіння або ж на початку трубкування.
Для проведення підживлення озимих зернових культур, незалежно від строків відновлення весняної вегетації норма використання азотних добрив визначається на основі запасів азоту в ґрунті та стану розвитку рослин на початку весняної вегетації.
Заступник директора з наукової роботи М.Г Собко