Звітний період (від 03.03.2021) характеризувався середньодобовими температурами від -5,7 до +2,7⁰С. Подекуди температура повітря опускалась до -11⁰С, а максимальна становила +6⁰С. Температура на глибині залягання вузла кущення рослин озимини коливалась від 0⁰С до -2⁰С. Сніговий покрив частково зійшов з полів, залишаючись під лісосмугами та в заглибинах ущільненим шаром 5-7 см, подекуди спостерігається утворення мікроблюдець та підвішеної льодяної кірки. Глибина промерзання грунту становить 20-22 см.

  Проведений аналіз відібраних монолітів від 09.03.2021 за методом прискореного відрощування свідчить, що на даний час  стан рослин озимини оцінюється як задовільний та добрий. Ступінь перезимівлі рослин оптимальних строків сівби в середньому за сортами становить 95,7% рослин та 95,2% стебел (фото 1; фото 2).

Фото 1. Прискорене відрощування зразків озимої пшениці, відібраних 09.03.2021 р.

Фото 2. Результати прискореного відрощування станом на 11.03.2021 р.

   Найбільш ефективне раннє підживлення азотними добривами посівів зі слаборозвиненими рослинами, оскільки азот стимулює додаткове кущення. Ранні підживлення більш ефективні в зонах недостатнього зволоження, хоча технологічно їх здійснити складніше. Авіаційне внесення найбільш зручне, але одночасно і найбільш затратне.

    Масові підживлення проводять значно пізніше, після підсихання поверхні грунту. При цьому відпадають ризики втрати ефективності підживлень через вимивання добрив та зниження морозостійкості рослин, але все ж таки є небезпека, що при наступній посушливій погоді добрива залишаться на поверхні і не потраплять у зону кореневих систем. Однак, у більшості випадків є непоганий вихід – прикореневе внесення добрив дисковими сівалками. Цей метод можна вважати найкращим, але його треба застосовувати тільки на посівах з добре розвинутими та розкущеними рослинами, які суттєво не страждають від часткового травмування.

  За класичною схемою азотне підживлення озимої пшениці проводять принаймні двічі: перше – ранньовесняне, після виходу посівів із зимового спокою, і друге – на початку виходу рослин у трубку. Згідно з багаторічними даними, така схема азотного живлення за умов середнього та пізнього відновлення вегетації є виправданою.

  За відсутності основного удобрення або внесенні його у невеликій кількості (до 30-40 кг/га д.р.), загальноприйнятими вважаються норми ранньовесняного азотного підживлення 20-40 кг/га д.р. При сумі опадів більше 200 мм за час від припинення вегетації до її поновлення норму азотних добрив рекомендується підвищити на 30 кг/га д.р. У першу чергу необхідно підживити зріджені та недостатньо розвинуті посіви.

    Щоб стимулювати весняне кущення і розвиток кореневої системи на зріджених та слаборозвинених посівах доза азоту у підживлення перед відновленням вегетації, з метою посилення ростових процесів і недопущення істотного випадання рослин, повинна становити орієнтовно 50-60 кг/га (за умови, якщо цю дозу не внесено перед входом у зиму), а на нормально розвинених посівах доза азоту може становити 20-30 кг/га.

   Для проведення першого ранньовесняного підживлення доцільно використовувати аміачну селітру, КАС тощо. Небажано планувати використання при цьому підживленні сечовини – при низьких температурах азот з цього добрива повільно засвоюється рослинами і є значні його втрати.

    На добре розкущених посівах озимої пшениці, які розміщені після зернобобових попередників і нормально перезимували, в умовах раннього відновлення вегетації перше підживлення азотом небажане тому, що викликає додаткове кущіння та формування підгонів. Саме це в кінцевому результаті є основною причиною нераціонального використання підгонами добрив і зниження врожайності на 0,3–0,4 т/га, а в умовах вилягання посівів, через їхню надмірну густоту, призводить до стікання зерна на пні і зниження врожайності в межах 0,7–1,0 т/га. Його доцільніше перенести на початок виходу рослин в трубку (IV етап органогенезу).

   За ефективністю дане підживлення не поступається ранньовесняному, але його переваги в тому, що дозволяє продовжити строк проведення підживлення, оскільки таломерзлий стан ґрунту буває нетривалим, а поверхневе внесення добрив в пізні строки малоефективне. Проводити прикореневе підживлення слід з використанням зернових сівалок агрегатованих боронами. Норми добрив прикореневого підживлення ті ж, що і при поверхневому, але після незадовільних попередників вищі на 20-25%. Прикореневим способом повторно підживлюють і слаборозвинені посіви, які до цього моменту встигають краще вкоренитися.

Заступник директора з наукової роботи                                     М.Г Собко